ВЕЧІР ПОЕЗІЇ
УКРАЇНСЬКИХ ЕМІГРАНТІВ
Проза життя й поезія – ось ті терези, на яких постійно балансують почуття українських емігрантів. Саме під такою назвою проходила 30 листопада 2017 року в стінах Познанського університету зустріч, що торкалася важливої проблеми минулого України і її сьогодення – еміграції з України.
Захід, який організувала Кафедра україністики, розпочався віршем Україна письменника-емігранта Юрія Тарнавського, який з поетичною проникливістю відобразив свою тугу за Вітчизною.
Ведуча – студентка І курсу магістратури Домініка Янчура – запросила присутніх послухати вірші кращих українських поетів, яких доля кинула в різні періоди їхнього життя в чужі краї – Тараса Шевченка (І виріс я на чужині), Євгена Маланюка (Під чужим небом), Олександра Олеся (О принесіть як не надію...., Коли я вмер – забув, не знаю....), Тодося Осьмачки (Україна).
Із натхненням читали вірші студенти української та українсько-російській філологій – Домініка Янчура, Якуб Сівінський, Іґа Палчинська, Адам Ґізінський, Маріуш Ґандзьоровський та Тетяна Родзень.
Із науковими доповідями виступили професори кафедри україністики: Тетяна Космеда, Анна Горнятко-Шумилович, Ярослав Поліщук.
Професор Тетяна Космеда – керівник кафедри, відкрила зустріч. У своєму вступному слові наголосила на унікальності й значимості емігрантів для пропагування української культури за межами України, зокрема на поширенні українського живого слова й української мови як мови нації за межами України, на діяльності українських лінгвістів-емігрантів.
Професор Анна Горнятко-Шумилович ознайомила присутніх із хвилями, напрямками й причинами еміграції з України, соціальним складом та інтелектуальним потенціалом українських емігрантів від перших переселень до сьогодні.
Професор Поліщук указав на феномен української повоєнної еміграції, що діяла в рамках МУР-у й, зокрема, її місії побудови Держави слова (за однойменною поетичною збіркою Михайла Ореста).
Настрій ледь уловимої туги й ностальгії, що охопив присутніх, посилився піснями, що пролунали між віршами й науковими виступами: На чужину – у виконанні українського музичного колективу тріо Мареничів, які їздили свого часу по світу на зустрічі з українськими емігрантами й часто виконували саме цю пісню, а також Чужина у виконанні відомого чоловічого акапельного гурту – Піккардійська Терція.
На закінчення запрошено до слова директора Інституту російської та української філологій, професора Анджея Сітарського, який висловив щиру подяку огранізаторам і всім причетним до цього виняткового заходу, підкреслюючи його важливість і корисність для глибшого розуміння проблем сучасної України як близького сусіда Польщі.
Еміграція з країни – трагедія переселених й усього народу загалом. Недарма згадуваний Олександр Олесь писав в одному зі своїх пізніх віршів: „Чужина – могила, чужина – труна, /Пустеля безплідна, холодна, нудна”. Водночас еміграція дає переселенцям інколи єдину можливість самореалізуватися в умовах, коли в рідних країнах вони не мають змоги цього зробити.
Вечір, присвячений емігрантській поезії, що відбувся пізньою осінню у Познанському університеті, підтвердив вищесказане, даючи присутнім не лише духовну насолоду від почутих віршів, доповідей і пісень, але й реальні знання, пов’язані з питаннями, що стосуються динаміки міграційних процесів в Україні.
Т. Космеда,
А. Горнятко-Шумилович
|
