|
 КОЧУБЕЙ
Віктор
(11.11 1768, Диканька,
Полтавщина – 3.06 1834, Москва, Росія).
Державний діяч (голова
Держради й Кабінету міністрів), (Росія)
Навчався у приватному
аристократичному пансіоні де Вільнева й виховувався у Петербурзі під
керівництвом дяді – канцлера О.Безбородька. Слухав лекції в
Упсальському та інших європейських університетах Європи.
Рано почав свою
дипломатичну кар'єру (з 1784, шістнадцятирічним) – член шведської,
пізніше лондонської місій. В 1791-2 роках з Лондону всупереч волі
наставника О.Безбородька здійснив поїздку в Париж, де слухав лекції
Ж.-Ф.Лагарпа та спостерігав за подіями французької революції.
В 1792 році зблизився з
майбутнім імператором Олександром І-м й тривалий час впливав на
нього, очолюючи так званий гурток "молодих друзів" царя –
англофілів, котрі прагнули вивести Російську імперію на шлях
прогресивних реформ. Все це створило навколо В.Кочубея атмосферу
протистояння (опоненти Олександрового фаворита іронізували,
твердячи, що він "краще за всіх знав склад парламенту, права його
членів, прочитав всіх англійських публіцистів і, немов лев з
Криловської байки, збирався вчити звірів гніздитися").
В 1792-7 – надзвичайний
посланник у Константинополі, прихильник російсько-турецького
взаєморозуміння. З 1798 – віце-канцлер. Після смерті О.Безбородька
становище В.Кочубея при дворі імператора погіршилось. Він пішов у
відставку й виїхав за кордон. Після смерті Павла І повернувся до
Росії. З 1801 – сенатор й член свити імператора Олександра І. 1801-2
– управляючий Колегії іноземних справ (В.Кочубей виступав проти
здійснюваного в ці роки приєднання Грузії, вважаючи, що це лише
ускладнить ситуацію на Кавказі). Міністр внутрішніх справ Російської
імперії (1802-8, 1819-23). У ці роки з ініціативи міністра в Росії
робилися спроби вирішення національних проблем, зокрема, був
заснований комітет з єврейських справ, складалося положення щодо
прибалтійських селян тощо. У період російсько-французької війни 1812
року сприяв призначенню головнокомандуючим російськими військами
М.Кутузова. За правління Миколи 1-го (1825-55) – голова Державної
Ради і Кабінету міністрів (з 1827).
В 1803-7 роках
статс-секретарем В.Кочубея був майбутній реформатор Росії М.Сперанський.
В.Кочубей виступав проти
звільнення селян без землі. У галузі політичних реформ був
прихильником розділення влади за умови збереження непорушності
самодержавства.
У цілому В.Кочубей
суттєвих реформ в Росії так і не здійснив: одні вважають, що причина
цього – імперська суть колишньої Московії, інші – відсутність
твердості характеру реформатора.
|
