|
 КАТАЄВ
Валентин
(29.01 1897, Одеса – 12.04 1986,
Москва)
Письменник (Росія)
Майбутній письменник активно
співпрацював з радянською владою, що відобразилось на формуванні
його творчого обличчя. Першим творам В.Катаєва притаманні схематизм,
суб'єктивізм, формалізм, епігонство.
Помітний успіх мала повість
В.Катаєва "Растратчики" (1926). Проте спроба інсценізувати твір на
сцені МХАТу була невдалою.
Популярності в СРСР В.Катаєв набув
після публікації роману "Время, вперед!" (1932). Формалізм
притаманний і біографічній повісті "Белеет парус одинокий" (1936),
де розвиток сюжету повністю залежить від мети автора: створити
літературний твір згідно принципів так званого методу
соціалістичного реалізму. Названа повість, а також "Хуторок в степи",
Зимний ветер" та "Катакомбы" були об'єднані автором в тетралогію "Волны
Черного моря".
Увійшовши до кола визнаних
радянських письменників, В.Катаєв продовжував писати, чітко
дотримуючись методу "соціалістичного реалізму", у чому переконують
навіть назви його творів: "Я, сын трудового народа", "Сын полка" (Сталінська
премія) та інші.
Твори В.Катаєва так званого
"сталінського" періоду" історії СРСР – дзеркальне відображення
"успіхів" комуністичного будівництва в Радянському Союзі.
В історію радянської літератури
В.Катаєв увійшов, насамперед, як засновник молодіжного літературного
журналу "Юність" (1957).
Хрущовська "відлига" не могла не
вплинути на В.Катаєва. У своїх книгах останнього періоду життя:
"Святой колодец", "Книга памяти", "Трава забвения", "Разбитая жизнь,
или Волшебный рог Оберона", "Алмазный мой венец", "Уже написан
Вертер", "Юношеский роман", "Сухой лиман" В.Катаєв не лише спробував
змінити свою манеру писання, але й прагнув сформулювати власну
творчу платформу, увівши вислів "матеріальна проза".
Проте письменник залишився вірним
своєму минулому, поставивши себе в літературі між І.Буніним та
В.Маяковським. Щоправда, це не завадило йому в одній книзі вїдливо
висміяти Нобелівського лауреата, а в іншій з вдячністю згадати уроки
великого Майстра російської прози.
|
