|
 ВОСКОБІЙНИК
Михайло
(21.11 1918, Миргород,
Полтавщина - 11.09 2001, Флорида (похований в Бавн-Бруці,
Нью-Джерсі) США)
Політик, історик,
публіцист (США)
Навчався в Харківському,
Гейдельбергському, Сіракузському та Пенсільванському університетах
(в останньому 1972 року здобув докторат з філософії).
У вимушену еміграцію
потрапив під час ІІ-ї Світової війни, оскільки, як син репресованого
у часи сталінського беззаконня, не міг бути лояльним до радянського
режиму. Ця обставина надихнула М.Воскобійника на активну участь у
політичній боротьбі за незалежну Україну, яку вели до 1991 року
представники української діаспори й демократичному розвитку якої
сприяють нині.
Жив спочатку в Німеччині,
а потім у США.
У 1946-54 – редагував
газету "Українські вісті" (Новий Ульм, Німеччина). В 1958-64 –
співробітник радіостанції "Визволення" (згодом "Свобода"). До 1987
працював у Центральному Коннектикутському університеті як викладач
історії Східної Європи, зокрема, України. Був членом американських
українських наукових організацій УВАН (Української вільної академії
наук), Української академії мистецтва та науки, НТШ (Наукового
товариства Шевченка) та інших.
Як політик М.Воскобійник
формувався, зокрема під впливом письменника й політика Івана
Багряного – лідера Української Демократично-Республіканської партії,
якого й змінив на посту її керівника.
Тривалий час (1989-1992)
М.Воскобійник очолював Українську Національну Раду – парламент
Державного центру УНР (Української Народної Республіки в екзилі),
який припинив свою діяльність у зв’язку з проголошенням незалежної
української держави в 1991 році. М.Воскобійник був учасником
офіційної передачі в Києві естафети влади від УНР Україні.
До кінця свого життя
видатний політик працював на консолідацію української нації, єднання
її, незалежно від кордонів та континентів.
|
