|
|
 БАЛЬМОНТ
Костянтин
(4.06 1867, Гумнище,
Володимирська губернія (тепер РФ) – 24.12 1942, Нуазі-лє-Грен,
Франція)
Поет-символіст (Росія)
Навчався в Московському
університеті.
Про К.Бальмонта –
"Паганіні російського вірша", М.Цвєтаєва говорила: "Оволодівши 16-ма
(здається) мовами, він говорив і писав особливою 17-ю мовою –
бальмонтівською". Для К.Бальмонта поезія жила насамперед в звучанні
слів. Його естетичним гаслом було Верленівське: "De la musique avant
toute chose" – "Музика понад усе".
Вітав падіння царського
режиму в Росії, але не визнав більшовицького Жовтневого заколоту й
врешті-решт залишив батьківщину. В еміграції – з 1920 року. Жив у
Парижі, де його іменем названий сквер.
Багато мандрував: Англія,
Франція, Голландія, Італія, Іспанія, Мексика, США. 1912 року –
здійснив навколосвітню подорож (Лондон, Плімут, Канарські острови,
Південна Африка, Мадагаскар, Південна Австралія, Полінезія, Нова
Гвінея, Цейлон...).
Автор книжок: "В
безмежжі", "Тиша", "Будемо немов сонце", "Лише кохання", "Пісні
месника", "Моє – їй", "Марево", "Блакитна підкова".
Про українське коріння
родини Бальмонтів свідчила дружина поета О.Андрєєва-Бальмонт:
"Прадід батька поета був сержантом в однім з кавалерійських
лейб-гвардійських полків імператриці Катерини ІІ Баламут... Цей
документ на пергаменті і з печатями зберігався у нас. В Україні й
зараз є досить поширене прізвище Баламут. Прадід поета Іван
Андрійович Баламут був херсонським поміщиком... Як прізвище Баламут
трансформувалось в Бальмонт мені не вдалося встановити".
|
