|
|
 БУНІН
Іван
(22.10 1870, Воронеж – 8.11 1953,
Париж)
Письменник (Росія). Лауреат
Нобелівської премії (1933).
У Росію (тоді Московію) рід
Буніних (Бунікевських) переселився з України (тоді Польщі) у ХV
столітті. Сам письменник дослідив, що його рід походить з Волині. "Країна...
ця мріялася мені неозорими весняними просторами всієї тієї південної
Русі, яка дедалі більше й більше захоплювала мою уяву і давниною
своєю і сучасністю. У сучасності був великий і багатий край, краса
його нив і степів, хуторів і сіл, Дніпра й Києва, народу сильного і
ніжного, у кожній дрібниці побуту свого красивого і охайного, –
наступника слов'янства істинного, дунайського, карпатського. А там,
у давнині, була колиска його...". Скільки отаких рядків – освідчень
у любові до своєї батьківщини можна знайти у написаному І.Буніним!
В Україну письменник потрапив у
юнацькі роки. Подовгу жив у Харкові, Полтаві, Одесі... Як сам
зазначав: "жадібно шукав зближення з її народом, жадібно слухав
пісні, душу його". "На край світу", "Лірник Родіон", "На чайці", а
особливо в "Житті Арсеньєва" Україна присутня як місце на землі, де
письменник знайшов гармонію між вічністю й красою.
"Не можу спокійно чути слів:
Чигирин, Черкаси, Хорол, Лубни, Чортомлик, Дике поле, не можу без
хвилювання бачити очеретяні дахи, стрижені селянські голови, жінок у
жовтих та червоних чоботях, плетених кошиків, у яких вони носять на
коромислах вишні та сливи... "Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми
плаче, сонце гріє, вітер віє на степу козачім..." Це Шевченко –
цілком геніальний поет!".
1890 року І.Бунін мандрує по
Дніпру. Йому найбільше у світі хотілось побувати в Каневі на могилі
Тараса Шевченка. Дружина письменника В.Муромцева-Буніна згадувала:
"... говорив мені, що ці перші мандри по Україні були для нього
найяскравішими, що ось тоді він остаточно закохався в неї, в її
дівчат у живописних розшитих костюмах, здорових і незалежних, у
парубків, кобзарів, у білосніжні хати, що ховалися в зелені садів, і
захоплювався, як всю цю надзвичайну красу своєї батьківщини
відтворив у своїй поезії... Тарас Шевченко. Признавався, що ні одна
могила великих людей його так не хвилювала, як могила Шевченка".
Три країни: Росію, Україну й
Францію з'єднав у своєму серці видатний прозаїк.
|
