|
|
 ЧИЖЕВСЬКИЙ
Дмитро
(23.03 1893, Олександрія,
Кіровоградщина – 18.04 1977, Гейдельберг, Німеччина)
Філософ-енциклопедист, лінгвіст,
літературозна-вець, релігієзнавець (Німеччина).
Навчався в Петербурзькому та
Київському університетах.
Дмитро Чижевський належить до тих
інтелектуалів, світогляд яких визначається під впливом духовного
світу родини. Мати майбутнього мислителя була художницею, батько –
колишній офіцер, поміщик-ліберал, конфліктуючий з владою (невипадково
під час першої російської революції батько Д.Чижевського був обраний
мером Олександрії).
У добу Української революції
1917-20 років Д.Чижевський брав участь у Центральній Раді (член УЦР
та Малої Ради). Після поразки національних змагань – в еміграції (у
Німеччині). Наукова діяльність відтоді стала основою його життя:
професор Українського вільного університету, викладач університетів
Галле, Єни, Марбургу, Гейдельбергу, Кельна... Паралельно вчиться у
мислителів ХХ століття К.Ясперса та М.Хайдеггера (основоположники
екзистенціоналізму), Е.Гусерля (фундатора феноменології). З вересня
1949 – професор Гарвардського університету. З 1962 – член
Гейдельберзької Академії, член-засновник Української вільної АНМ в
США. Наукові праці із славістики, історії літератури, філософії,
філології. Д.Чижевський – автор фундаментальних праць "Філософія на
Україні", "Нариси з історії філософії на Україні", "Гегель в Росії",
"Філософія Сковороди", "Історія української літератури від початків
до доби реалізму" та інших. Автор “теорії стилів”.
Вчений був самовідданим
бібліофілом (наприклад, в Гарвард привіз із собою 13 тисяч рідкісних
книг, фактично зібраних зі всієї Європи).
У кінці життя світогляду
Д.Чижевського був притаманний космополітизм. Вчений був палко
переконаний, що "найважливішим культурним чинником є особисті
зв'язки людей, передусім через кордони, що є в Європі такі затісні
для націй...Культурні зв'язки народів я вважаю вагомішими за
політичні", – твердив мислитель.
|
