ПЕРЕДМОВА
У частині першій тому „Історія” розміщені матеріали УІ Конгресу
Міжнародної асоціації україністів, присвячені
історіографічно-джерелознавчим проблемам, а також історії
українського народу середньовічної, ранньомодерної та нової доби.
Кількома доповідями представлене грушевськознавство. Автори
показали, що незважаючи на популярність Михайла Сергійовича в
історії України, до сьогодні залишається ряд неуточнених моментів.
Зокрема це пов’язано з поширеною міфотворчістю навколо імені
великого історика. На думку Руслана Пирога, на порядку денному –
підготовка політичної біографії Михайла Грушевського. Віталій
Тельвак, оглядаючи польську грушевськіану більше ніж за століття,
відзначив тенденцію до "нормалізації" польсько-українського
історіографічного діалогу: від категоричного неприйняття багатьох
концепцій М.Грушевського до визнання їх потужної евристичної
цінності.
На сторінках видання представлена дискусія про обриси наукової
школи. Віктор Заруба, характеризуючи творчість М.Слабченка, показав,
що йому вдалося сформувати історико-юридичну наукову школу. В ній
чітко окреслилися такі складові як лідер, видання, установи та
ідеологія. Тему продовжила Оксана Вінтонів (“Наукова школа як прояв
колективної взаємодії (на прикладі Львівської школи аграрної
історії)”). Вона визначила основні ознаки наукової школи. Учасники
історіографічної секції визначили наукову школу як історично
сформований колектив дослідників, які займаються спільною науковою
діяльністю під керівництвом признаного вчителя-лідера. Їх об’єднує
спільний напрямок роботи, який забезпечує ефективний процес
досліджень і ріст кваліфікованих співробітників.
Середньовічна й ранньомодерна доба представлена представлена двома
доповідями з руської історії та кількома матеріалами, присвяченими
козацькій добі. Дослідники привернули увагу до окремих аспектів
козацької історії. Зокрема польський науковець Марюш Дроздовскі
дійшов висновку, що запорожцям притаманний був не дуже високий
рівень релігійності. На його погляд, рівень релігійності залежав не
тільки від індивідуальних потреб запоріжців, але також від їх місця
в ієрархії суспільства. Тон релігійного життя козаччини визначала
старшина. Вадим Задунайський приділив увагу становищу козацьких
формувань на початку ХХ ст. Він показав, що нащадки українських
козаків у складі козацьких військ Російської імперії чітко виявляли
пріоритетність військової націленості у повсякденному житті. Це було
виявом особливої військової спадщини українського козацтва, що
збереглася від часів розквіту козаччини в Україні.
Варто привернути увагу до напрямку “Батурин – Гетьманська столиця”.
Володимир Коваленко і Юрій Ситий розповіли про сучасні археологічні
дослідження на території історичного міста. Наталя Реброва
повідомляє про роботи по збереженню пам’яток Батуринського
історико-культурного заповідника „Гетьманська столиця”, які ведуться
протягом 5 років і є наймасштабнішими за всю історію міста. Тему
продовжив Геннадій Єршов з інформацією про проект створення “Алеї
гетьманів” у Батурині.
Позитивний резонанс справила доповідь знаної в Україні російської
дослідниці Тетяни Яковлєвої про батуринський архів Івана Мазепи.
Вона висвітила “одіссею” цього документального зібрання. Її заслугою
є повернення науковцям ряду унікальних документів.
Показовим для групи матеріалів, присвячених ХІХ – початку ХХ ст., є
зосередження на суспільно-політичній проблематиці.
Запропоновані на сторінках даного видання матеріали відтворюють
сучасний рівень наукового знання з окремих важливих проблем.
Редколегія
|
