|
РЕЗОЛЮЦІЇ
V Міжнародний конґрес україністів відбувся у
м.Чернівцях на базі Чернівецького національного університету імені
Юрія Федьковича 26-30 серпня 2002 р. У роботі Конґресу взяло участь
730 науковців із 24 країн світу, у тому числі – 201 науковець з-поза
України. Проведено близько 135 секційних і тематичних засідань,
працювало 20 "круглих столів". Представлено понад 15 нових наукових
видань, серед яких перша в українському літературознавстві
Конкордація творів українського письменника (Тараса Шевченка).
Значна увага приділена дослідженню Буковини – її історії, географії,
мовним особливостям, культурі, етнології.
І.
Учасники Конґресу зобов'язують Міжнародний Комітет і Бюро МАУ:
1.
видати усі матеріали Конґресу;
2.
проводити наступні конґреси раз на три або чотири роки, а в міжчасі,
по можливості щороку, організовувати міжгалузеві симпозіюми;
3.
розглянути відповідні проєкти та провести наступний VI Міжнародний
конґрес україністів 2005 року у Донецькому або Чернігівському
національному університеті;
4. на
наступних конґресах присвятити три повних дні для доповідей та
півдня на відкриття і півдня на закриття;
5.
організувати більше міждисциплінарних сесій;
6.
перед наступним Конґресом провести координаційне засідання Бюро, на
якому буде точно окреслена структура організації секцій, сесій,
"круглих столів", роль дискутантів і т.п.;
7.
відновити функцію Ревізійної Комісії та поповнити її членами МАУ,
які не входять до Бюро;
8.
звернутися з проханням до попередньої управи МАУ за повним звітом
від попередньої Ревізійної Комісії;
9.
обрати Статутну Комісію, яка б розглянула доповнення до Статуту і
підготувала його для затвердження на наступному Конґресі МАУ;
10.
затвердити резолюції МАУ, надрукувати їх у пресі та передати владним
структурам.
ІІ.
Учасники Конґресу висловлюють глибоку стурбованість станом
української мови в Україні та звертаються до Президента України,
Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства науки і освіти,
Міністерства культури та інших урядових чинників з такими вимогами:
1.
створити Комітет з мовних питань при Верховній Раді, який би щорічно
звітував про стан української мови в Україні;
2.
забезпечити дотримання Закону про мови на всіх рівнях державних
установ;
3.
затвердити "Проєкт найновішої редакції українського правопису", який
відповідає системним особливостям української мови;
4.
створити кілька стовідсотково україномовних телевізійних каналів
культурно-виховного призначення та забезпечити дотримання теле- та
радіокомунікативного режиму інших каналів, передбачених їхніми
ліцензіями;
5.
ввести до складу Правописної комісії при Кабінеті Міністрів фахівців
з попереднього складу для забезпечення систематичності та тяглості
процесів стандартизації української мови;
6.
розробити законодавчі норми, які б, з опертям на засади Європейської
хартії про мови, реґулювали сертифікацію знання української мови
посадовими особами в державних інституціях та органах
самоврядування, а також для кандидатів на громадянство України;
7.
зініціювати через Інститут української мови НАН України працю над
створенням національного корпусу української мови у вигляді
еталонної збірки рукописних, друкованих та електронних текстів
українською мовою (на зразок естонського "Eesti kirjakeele korpus",
голландського "Lieden Corpus" тощо). Спільно з іншими науковими
установами Інститут української мови мав би очолити проєкт зі
збирання текстів та їх україномовної локалізації. Виконання цього
проєкту сприятиме поповненню лексичної картотеки української мови в
умовах інформатизації науки і суспільства, підготовці на якісно
нових засадах словників, граматик, підручників, а також розв'язанню
правописних проблем;
8.
приступити до створення мережі національних
культурно-представницьких організацій поза межами України за
зразком Інституту _ете (Goethe Institut) чи Французької спілки ("Alliance
Fran_aise");
9.
запровадити додаткові податкові пільги на видання, друковані
українською мовою в Україні;
10.
запровадити зміни у податкове законодавство, які б створювали
пільговий режим для тих меценатів, котрі спонсорують наукові,
освітні й культурні проєкти.
ІІІ.
Учасники Конґресу висловлюють глибоку стурбованість станом
історичної науки, спробами вилучити історію України з навчальних
планів вузів та відзначенням історичних дат в Україні і звертаються
до Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів,
Міністерства культури та інших урядових чинників з такими вимогами:
1.
зупинити дію Указу Президента про відзначення річниці Переяславської
козацької ради 1654 р. Святкування цієї події у 1954 та 1979 р.р.
мали на меті сфальсифікувати історію українського народу і
леґітимізувати совєтський політичний режим в Україні. Замість
святкування за минулими зразками, українська влада мала б вкласти
більше ресурсів у публікацію джерел і розширення досліджень цілого
періоду Хмельниччини, включно з контактами та договорами Війська
запорізького з Кримським Ханством, Польсько-Литовською Річчю
Посполитою, Швецією, Трансильванією, Росією-Московщиною й Османською
імперією. Українська професійна історична історична наука,
свідомість народу щойно почали виступати в тіні совєтського
тоталітаризму. Згаданий указ ставить під сумнів цей розвиток,
принижує репутацію українських істориків і міг би внести незгоду в
українське суспільство.
2.
заснувати всенаціональний Інститут пам'яті для дослідження
голодомору 1933 р. в Україні за зразком дослідницьких інститутів,
які існують у Вірменії для дослідження Вірменського геноциду та в
Ізраїлі для вивчення Голокосту. Такий Інститут мав би також
досліджувати репресії в Україні, вчинені совєтським і нацистським
режимами проти українців, євреїв, поляків та інших жителів України
впродовж усього ХХ століття.
3. не
відзначати на державному рівні день народження однієї з ключових
фігур совєтського режиму в Україні Володимира Щербицького. Він
особисто відповідальний за політичні репресії проти дисидентів та
діячів української культури і науки, за політику посиленої
русифікації України, за катастрофічну екологічну ситуацію.
Відзначення цього ювілею є глумом над пам'яттю про численні жертви
совєтського режиму в Україні і може ввести непорозуміння в
українське суспільство.
|
