У кожного народу стільки неба над головою - скільки землі під ногами!


Міжнародна асоціація україністів


Національна асоціація україністів


Київ, Україна

 mau-nau@ukr.net

написати листа

International association
of Ukrainian studies

National association of Ukrainian studies
Kyiv, Ukraine

Головна | Новини | Про МАУ | Конгреси МАУ | Національні асоціації україністів

Україністика у світі | Конференції | Родом з України | Видання МАУ

Нові видання з україністики | Контакти

 


У ПОЛІ ЗОРУ ДОСЛІДНИКІВ МИНУЛЕ ГАЛИЧИНИ

20 і 21 квітня 2017 року у польському місті Сєдльце проходила міжнародна наукова конференція «Галичина 1916: плюс/мінус десять років (простори дискурсів: історія, література, культура, мови)» [Galicja 1916: plus/minus dziesięć lat (przestrzenie dyskursów: historia, literatury, kultury, języki)]. Науковий захід мав виразний славістичний характер і з огляду на провідну тематику, і за складом учасників, що прибули з різних країн, – Польщі, України, Австрії, Чехії.

Організаторами виступили: Інститут регіональних і літературних досліджень ім. Франціска Карпінського (Польща, Сєдльце), Галицький Коледж (DK-Kolleg: Galizien und multinationales Erbe) (Австрія, Відень) та Педагогічний університет ім. Івана Франка (Україна, Дрогобич). Робота конференції показала неослабний інтерес дослідників до минулого Галичини, яке й сьогодні є відкритим для нових осмислень й інтерпретацій, а також проявляє спроможність проектуватися на сучасність. Водночас поняття «Галичина» – як це було доведено конференцією – не можна звести до чисто історичних чи суто географічних понять, оскільки містить в собі цілий комплекс різноманітних значень: культурологічних, лінгвістичних, психологічних тощо. Мультикультурна Галичина, де перехрещувалися стежки представників різних національностей, приваблює досвідом плюралізму й толерантності, і це додатково актуалізує її значення у наш складний час.

Робочу частину конференції відкрила доповідь авторки цих рядків «Геокультурний дискурс Галичини з української перспективи», в основу якої покладено два чиннники – геополітичний, характерний для Галичини рубежу ХІХ і ХХ ст. як гаранта збереження української культури, та геопоетичний, проявлений у творчості сучасних митців з їх увагою до Австро-Угорського (а властиво Центрально-Європейського) родоводу української Галичини. Перший блок виступів продовжила доповідь Олафа Терпітца з Віденського університету, в якій зроблено порівняльний аналіз двох творів про Першу світову війну; один з них визначено як літературний запис («Історія єврейського солдата», 1918 р.), другий – як історичний документ („togbukhfunkhurm”). Володимир Кемінь (Дрогобич) у доповіді «Галичина під російсько-австрійською окупацією у Першій світовій війні: погляд через призму східноєвропейських літератур» слушно наголосив на тому, що широку популярність здобули у світі художні твори про Першу світову війну західноєвропейських письменників і водночас бракує належної уваги до творів авторів зі Східної Європи. Відтак професор урівноважив проблему, представивши літературний доробок на цю тему нашої частини континенту.

У другому блоці конференції прозвучав виступ Данути Шимонік (Сєдльце) «Галичина Івана Франка на шпальтах періодики „Kurjer Lwowski”, де на прикладі співпраці українського письменника з польською пресою переконливо показано міжнаціональні взаємини як типове явище багатокультурної Галичини. Іванові Франку та його духовно-інтелектуальним інспіраціям галицькою землею було присвячено наступну доповідь – «Мандрівка Галичиною у творах Івана Франка: історія, культура, література, політика, державність», яку виголосила Галина Сабат (Дрогобич). Ретельне історичне дослідження представив Хрістоф Аугустинович (Відень) «Сараєвські події 1914 року і Галичина – враження від актуальної історіографії». На жаль, забракло об’єктивності Міхалу Крайковському – дослідникові з Торуня (Польща), виступ якого «Українське питання в польських нараціях у кінцевому періоді Габсбурзької монархії» складався виключно з негативних висловлювань польських авторів про українців та не супроводжувався при цьому ні коментарем дослідника, ні його авторською оцінкою.  Данута Сосновська (Варшава) побудувала свою доповідь на основі листів В’ячеслава Липинського, назвавши її досить провокативно: «Про хамство і шовінізм – два листи  В’ячеслава Липинського (1918, 1925)», але не дивлячись на це, дослідниці вдалося розкрити постать українського діяча як значущу для своєї доби.

Засідання наступної секції започаткували ініціатори квітневої зустрічі. Роман Мних (Сєдльце), послуговуючись прикладом австро-угорського монарха, оприлюднив свої роздуми про роль і значення простору у житті й діяльності історичних постатей (доповідь «Галичина як гетеротопія Франца Юзефа»), а Алоїз Вольдан (Відень) – австрійський учений, відомий своїм внеском у розробку тематики Галичини, виступив з презентацією нового дослідження «Польська і українська поезія про Першу світову війну – спільні риси». Йоланта Дошек (Відень) продовжила розмову на цю тему у доповіді «Еміль Загадлович супроти Першої світової війни». Згідно з програмою конференції, кожний день її роботи завершувався підсумком. Першого дня це зробили  професор Іво Поспішіл з університету ім. Масарика в Брно (Чехія) та авторка цих рядків.

Протягом другого дня засідань було виголошено кілька доповідей з літературознавчої тематики. Ярослав Поліщук (Київ) вчинив спробу переосмислити відомі факти і показати «Іншу Гуцульщину Василя Стефаника». Богуслав Зєлінський (Познань) здійснив компаративний аналіз в тексті «Галичина Мілоша Црнянського і Юзефа Віттліна. Велика війна в сербській і польській традиції». Катажина Глінянович (Краків) звернулася до творчості Леся Мартовича, запропонувавши доповідь «Неприсутні галицькі ‘inflagranti’. Повість Леся Мартовича „Забобон”». Анджей Борковський (Сєдльце) представив вникливий розгляд сімейної саги у виступі «Навколо повісті Клаудії Ердхайм: „Вже віддавна некошерне”. Історія певної родини». Дослідження літературознавців увиразнили важливий факт, а саме: як у художній практиці, а також і в рефлексіях про неї, відбувається зображення локусу, який потрапляє в історію культури. Так є з Галичиною, що увійшла до ряду національних культур за посередництвом художньої літератури та літературознавчої науки.

Звичайно, перебіг конференції цього дня не обмежувався літературною проблематикою – прозвучали доповіді й на інші теми, хоча деякі з них виявилися опосередковано спорідненими з художньою літературою. Так, на базі маловідомих або й зовсім не знаних історичних документів підготував свій виступ Леонід Тимошенко (Дрогобич) «Бруно Шульц і єврейська спільнота Дрогобича», що за своїми пізнавальними якостями прозвучав як відкриття. А розповідь музиколога Оксани Басси (Львів) про «Солоспіви галицьких композиторів на слова поетів-молодомузівців (20-ті роки ХХ ст.)» поповнила наші уявлення про взаємозв’язок поезії і музики та про його розвиток в українській галицькій культурі. Цікавою і теж по-своєму «відкривчою» виявилася доповідь Вацлава Шимоніка (Сєдльце) «Політично-економічна ситуація Галичини у працях Станіслава Грабського». Після того, як професор Поліщук і професор  Зєлінський підсумували роботу другого дня конференції та після її урочистого закриття учасникам було запропоновано відвідати Дієцезіальний музей міста. Там можна було познайомитися з його експозицією, до якої входять сакральні предмети та народні витвори, що свідчать про своєрідність культури польського Підляшшя.

Виголошені на конференції доповіді у своїй сукупності показали геокультурний потенціал Галичини, «воскресили» її дух і атмосферу, реконструювали як культурну модель, що складається з надбань різних етносів як наслідок співжиття на галицькій землі українців, поляків, австрійців, німців, чехів, євреїв та інших народів.

проф. Галина Корбич


 
Besucherzahler plentyoffish
счетчик посещений

Головна Новини Про МАУ Конгреси МАУ Національні асоціації україністів
Україністика у світі Конференції Родом з України Видання МАУ Нові видання з україністики Контакти