У кожного народу стільки неба над головою - скільки землі під ногами!


Міжнародна асоціація україністів


Національна асоціація україністів


Київ, Україна

 mau-nau@ukr.net

написати листа

International association
of Ukrainian studies

National association of Ukrainian studies
Kyiv, Ukraine

Головна | Новини | Про МАУ | Конгреси МАУ | Національні асоціації україністів

Україністика у світі | Конференції | Родом з України | Видання МАУ

Нові видання з україністики | Контакти

 


29 жовтня в конференц-залі Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України відбувся семінар Міжнародної асоціації україністів «Сучасні мовно-культурні проблеми Сходу та Півдня України». На семінарі були присутні: Президент МАУ, завідувач кафедри Віденського університету професор Міхаель Мозер, Голова НАУ Леся Мушкетик, заступник директора з наукової роботи ІМФЕ Оксана Шевчук, завідувач відділу мистецтва і народної творчості зарубіжних країн ІМФЕ Леся Вахніна, завідувач відділу мов України Інституту мовознавства ім. О. Потебні НАН України Богдан Ажнюк, професор Києво-могилянської академії, член-кореспондент НАН України Володимир Василенко, завідувач кафедри української мови Донецького національного університету, член-кореспондент НАН України Анатолій Загнітко, професор НаУКМА Орися Демська, старший науковий співробітник ІМФЕ ім. М. Т. Рильського Зоя Гудченко, секретар НАУ Ірина Огієнко та ін.

Семінар відкрив Президент Міхаель Мозер, який привітав усіх присутніх від імені МАУ, оголосив тематику і формат семінару, назвав його учасників. В основу своєї доповіді Мозер поклав фактаж, а саме матеріали двох останніх переписів населення України (1989 і 2001 років) і, зіставивши ці відомості, привернув увагу до   негативної  тенденції, властивої   Східним областям України, зокрема Донецькій і Луганській, а також Автономній республіці Крим до  зменшення  кількість тих, хто ввважає себе українцями, а не росіянами, а своєю рідною мовою називає українську. Професор  пояснив це явище впливом політичної пропаганди, що постійно велася і ведеться в медійному просторі.

Після М. Мозера виступив Володимир Василенко, який  констатував брак в Україні великих територій компактного проживання росіян, і наголосив на  хибності думки про значні ареали «русского міра» в Україні. Зменшення  відсотка  українців, які вважають своєю рідною мовою українську, він пояснив фактичною відсутністю україноцентричної гуманітарної політики, що привело до «промивання мізків» українцям з боку російської пропаганди. На його думку, результати переписів населення, надто  в східних областях, значною мірою були сфальсифікованими, що теж треба  враховувати. Важливою для суспільства є також робота з мовою, культурними явищами. Так, ще з часів Кучми в Україні  існує двомовність на телебаченні, в медійному просторі. Утисків зазнає українська пісня на відміну від російської попси. Професор зауважив, що це шкідливо впливає на молоде покоління, цю тенденцію треба ламати і для цього встановити квоти для української пісні, книги, фільмів. Важливо, щоб українська мова залишалася єдиною державною.

Оксана Шевчук заперечила думку про утиски української пісні, вона вважає, що їй просто не дають достатнього простору, не популяризують, не рекламують співаків та їхні виступи. Так, вона розповіла, що нещодавно  побувала на концерті Тараса Чубая, популярного виконавця українських пісень, як сучасних, так і  народних, і з цього приводу  зауважила, що зал був наполовину порожній, що, як вона вважає, є результатом недостатньої реклами. Заступник директора ІМФЕ висловила думку, що українська естрадна та народна пісня позначені високим художнім рівнем і мають звучати в медійному просторі та на сцені. Вона також висловила побажання публікації матеріалів даного семінару.

Далі до слова був запрошений Анатолій Загнітко. Він розказав про запровадження практики двомовності на сторінках багатотиражних газет Донеччини ще з кінця 90-х рр. ХХ ст. Зауважив, що молодь на Донеччині стає іншою, під час проведеного опитування 75% молодих людей відповіли, що в них немає проблем зі сприйняття української мови, а отже,  щеплення «руський мір» в масовій свідомості не відбулося. Нині все зводиться до боротьби за молоде покоління. Підтвердженням цього є остання директива Донецького міністерства освіти й науки про закриття в усіх школах українських класів, зняття зі шкільних програм будь-якої згадки про Україну. А. Загнітко також запропонував  перебудувати радіо- і телепростір, ввести для цього відповідні квоти.

Орися Демська наголосила на тому, що ідея технократичності не може бути запорукою успіху держави. В українських школах, за її спостереженнями,  шкільні програми переповнені заняттями з математики, фізики, хімії, а уроків мови, літератури, історії  та ін. бракує. Саме таким чином, з такого покоління формується  уряд технократів, а ще жоден технократ не розбудував держави. Далі О. Демська розповіла про необхідність локалізувати і гендеризувати жіночий газетний і журнальний простори, адже на сьогодні не існує жодного жіночого журналу українською мовою, а решта є російськими, до того ж вони пропагують бездуховність.

Богдан Ажнюк зауважив, що слід більше зосереджуватися на практичних питаннях втілення згаданих ідей. Так, гнучкою має бути мовна політика, мають враховуватися місцеві реалії. На цьому терені Ажнюк запропонував об’єднати владу, громадські організації, академічні й освітні кола тощо. Він виокремив такий прошарок населення як «російськомовні і російсько-культурні українці», серед яких чимало українських патріотів, вони пролили і проливають кров за  волю України.  Їх потенціал  величезний, бо ці люди є найуспішнішими медіумами для втілення української мовної політики, оскільки вони добре знають цільову аудиторію.

Також Б. Ажнюк зауважив, що в Україні є багато загрожених мов, цей дискурс близький болгарам, кримським татарам, гагаузам, які живуть в Україні. Між тим  українська мова є загроженою в локальних параметрах, особливо в Криму.

На останнє твердження О. Демська подала репліку, мовляв, всі мови можна вважати загроженими, зокрема й російську. Вивчаючи російську, як іноземну, ми її руйнуємо так само як і українську, засвоюючи її лише поверхово. Тому зациклюватися на загроженості і відштовхуватися від ідеї незагрожуваності непродуктивно. Є державна мова, українська, і є узусне застосування мови, яке в кожного своє, кожна людина має право вибору.

В. Василенко своєю чергою висловився за створення  громадського центру, який би акумулював всі думки щодо гуманітарної політики. При цьому він  наголосив, що громадський центр не може замінити державу. Він також запропонував укласти звернення до Президента та уряду про  необхідність створення концепції україноцентричної гуманітарної політики.

Лариса Вахніна повідомила про свій виступ на тему ідентичності у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, про проведення нею анкетування з даної тематики і про його результати. На її думку, більшість студентів університету, хоча й російськомовні, та є українськими патріотами. Всі питання вони ставили українською мовою. Вахніна наголосила на потребі виходу вчених на широкі контакти, залучення викладачів до різнотематичного спілкування з молоддю. У наш час інтелігенти, освітяни мають ставати місіонерами української ідеї і української дежавності. Важливо також, ­з погляду Л. Вахніною,  щоб назви закладів звучали  українською мовою, так само слід перейменувати вулиці з номенами  радянських часів, і не тільки в Києві, але й по всій  Україні.

Леся Мушкетик висловила припущення, що нинішні суспільно-політичні проблеми України пов’язані з політехнологіями чи ідеологіями, ідеями, які впродовж багатьох століть розроблялися спершу в Російській імперії, потім в Радянському Союзі, а тепер і в Росії. Вона наголосила на необхідності їх розпізнавання і протистояння, боротьби з ними. Мушкетик закликала до напрацювання комплексу ідей,  консолідуючих суспільство з метою подолання  штучно виробленого міфу: схід – захід. На її думку, слід також дбати про піднесення економічного, морального і культурного рівня східних регіонів, підносити їх принаймні до рівня  решти територій України, бо це одна держава, одне життя, одні закони і їх дотримання. Необхідно створити центр на рівні держави, куди в увійшли  серед інших державні діячі, депутати, науковці, журналісти, дипломати. Головне в діяльності цього центру – не тільки нагромадження  знань, але і їх розповсюдження, популяризація в широких колах громадськості, донесення до людей у сприйнятних формах. Наприклад, у вигляді невеличких брошурок, які популяризують нашу історію та культуру.

У кінці семінару Міхаель Мозер подякував усім присутнім за участь, висловив побажання оприлюднити матеріали семінару, а також подумати про практичне втілення пропозицій учасників.

І. Огієнко


 
Besucherzahler plentyoffish
счетчик посещений

Головна Новини Про МАУ Конгреси МАУ Національні асоціації україністів
Україністика у світі Конференції Родом з України Видання МАУ Нові видання з україністики Контакти