У кожного народу стільки неба над головою - скільки землі під ногами!

Міжнародна

асоціація україністів

 

 mau-nau@ukr.net

написати листа

 

International association
 of Ukrainian studies

Головна Новини Про МАУ Конгреси МАУ Національні асоціації україністів

Україністика у світі Конференції Родом з України Контакти

 


17-18 травня 2014 року в м. Зєльона Гура (Любуське воєвідство, що на заході Польщі) відбулися ХІ Дні української культури, присвячені 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка. Організатором Днів, як і попередніх подібних заходів, стало Любуське відділення Об’єднання українців у Польщі (ОУП). Українське населення потрапило сюди внаслідок горезвісної акції Вісла. На Зеленогірщині оселилися переважно переселенці з Лемківщини. Живучи тут понад 60 років, вони зберігають та передають дітям і внукам традиції і звичаї рідного краю – «малої батьківщини», а також культивують свідомість своєї приналежності до спільної батьківщини – України. Поряд із незаперечним пріоритетом – збереженням національної ідентичності наші краяни послідовно впроваджують у життя і таку важливу настанову як вихід до польської суспільності з метою зазнайомлювати її з національними особливостями українців. В обох випадках – пріоритетному і «програмному» (запис у Статуті Відділення про налагодження співпраці з польською суспільністю) – наріжним каменем стає культура, проявлення в культурі набувають значущості для людських взаємин і діянь. Зближення між людьми є завжди актуальними, для жителі вже так званих ZiemOdzyskanych (Возз’єднаних Земель), тобто тих, що відійшли від Німеччини до Польщі після Другої світової війни, зближення набирало особливої ваги. На цих землях сформувався новий життєвий простір, його творили люди, що прибули з етнічно різних за складом населення територій. Хоча переважну більшість і становили поляки, проте на постійне проживання переїхали вони сюди не лише з інших регіонів Польщі, а й з Білорусі, Литви, України, навіть з Румунії, Балканських та інших країн. Що ж до стосунків між поляками і українцями, то реалії такого співжиття додатково ускладнювалися непорозуміннями минулих часів, як далеких, задавнених, так і відносно близьких. Між обома народами витворився специфічний стан речей: близьке фізичне сусідство та велика ментальна відстань. Сьогодні приємно спостерігати, як, зокрема на Зеленогірщині, крок за кроком скорочується ця дистанція. Зусиллями української громади і в першу чергу її голови Стефанії Яворницької наполегливо здобуваються матеріальні засоби для регулярного проведення і Днів української культури, і інших культурних починань, які своєю якістю не поступалися б культурним імпрезам сусідів. Зокрема, Дні стали цікавими, змістовними і під кожним оглядом привабливими заходами. До участі в них запрошують талановитих митців і художні колективи з Польщі й України,в рамках Днів часто влаштовуються мистецькі виставки, незмінним пунктом програми стали наукові конференції. Теми, які порушували польські й українські науковці, зазвичай не залишали присутніх байдужими: голодомор в Україні 1933-34 років, наслідки акції «Вісла», стан національних меншин у Польщі в соціологічних дослідженнях та інші. Усе це врешті-решт принесло бажані результати: від спорадичних відвідин Днів громадянами польського походження до їхньої співучасті в останньому, цьогорічному заході. Потужним імпульсом, що посприяв остаточному встановленню взаємин, став свого роду синтез подій – ювілей Шевченка та драматична ситуація останніх місяців в Україні.

Відкриття ХІ Днів української культури в Зєльоній Гурімало місце 17 травня у престижному Колонному залі Маршалковського відомства. Протягом урочистого вечора повсякчас звучали, мов наскрізний мотив, поезії Шевченка, особливо ж – «Розрита могила». Українською мовою їх декламували Стефанія Яворницька та аспірант Зеленогірського університету Володимир Процюк, а по-польськи пристрасно виголошував актор Любуського театру в Зєльоній Гурі Александер Подоляк. Палкому слову Кобзаря вторували емоційно наснажені вірші місцевих поетів, відбулася презентація їхньої збірки «Dotyknadziei» («Доторк надії»), до якої увійшли твори Ельжбєти Дибальської, Катажини Ярош-Рабєй, Леокадії Качмарек, Барбари Конарської, Йоланти Питель, Збігнєва Райхе, Броніслави Рашкєвич, Богуміли Ружевич, Уршулі Шейнберг, Александри Солтисяк. Мотто книги SolidarnizUkrainą(Солідарні з Україною) є воднораз її ідеєю, а темою – Україна, що бореться (walczącaUkraina). Події в Україні, зокрема на київському Майдані, викликали у польських поетів сплеск почуттів, вираз яких втілився в поетичні тексти. Дарма, що про тривожний для України час автори збірки знають з польських ЗМІ, але відчувають настільки глибоко, ніби усі вони – його безпосередні учасники. Ось, для прикладу, вірш «Важке сьогодення» Александри Солтисяк у перекладі Василя Назарука:

                                         Пересіяні поміж барикад
                                         Мрії вдарили потом землі
                                         Заплямовані шпетно виною
                                         Виполоскує Дніпрова течія
                                         Доля зробила свій вибір
                                         Вітер порозкидував маски
                                         Так нечітко бачили знаки
                                         Нечисті думки
                                         Розтоптані сумління
                                         Дні палаючі каторжно
                                         Світ розгойданий на терезах Феміди
                                         Жде приходу радісних днів
                                         Тепер все таке інше
                                         Пробачиш?
                                         За обрій втікає відповідь               

Свідченням людської небайдужості можуть слугувати навіть назви віршів, наведу деякі з них: «О...! Поглянь» Дибальської, «Майдан» Ярош-Рабєй, «Надія» Качмарек, «Ще не вмерла?» Конарської, «Україна 2014» Питель, «Борись, Україно!» Рашкєвич, «Україно!» Райхе, «Барикада» Ружевич, «Встань та іди» Шейнберг, «На грані» Солтисяк. Частина поезій має епіграфи і присвяти для вшанування пам’яті полеглих за честь України. Так, вірш Богуміли Ружевич «На Майдані» присвячується Пам’яті замордованих, а Александри Солтисяк «Промовлене» - Матерям убитих в Києві. Книжка видана у видавництві «Organon» в Зєльоней Гурі завдяки старанням Любуського відділення Об’єднання українців у Польщі, при фінансовій підтримці Маршалковського відомства Любуського воєвідства та Соймику Любуського воєвідства. Збірка вийшла трьома мовами: польською, українською і німецькою. Переклади здійснили: на українську - Василь Назарук, на німецьку – Андрєй Котін. До речі, німецька мова вжита не випадково: Любуське воєвідство з центром в Зєльоній Гурі і східний ланд Німеччини Бранденбургія з центром у Берліні утворюють єврорегіон. З поліграфічного боку книга являє собою ошатне, естетичне видання. Здійснене на якісному папері, воно містить кольорові репродукції картин з української тематики польських художників Я. Станіславського і  Я. Хелмонського. Першу сторінку обкладинки прикрашає репродукція картини Станіславського «Лимани Дніпра на світанку» з Національного музею у Кракові, четверту, натомість, - кетяг червоної калини як символ України.

Не забракло під час урочистостей і музики. Жіночий хор «Поліритмія», який існує в Зєльоній Гурі 28 років, виконав «а капела» кілька українських пісень, що було сприйнято також як вияв пошани польських співаків до України. Від української громади виступив молодий скрипаль Яків Прибитень. Надзвичайно тепло приймали присутні гостей з України. Тріо бандуристок «Яремія» з м. Суми очаровувало своїм співом і грою на українському народному інструменті. Не залишили нікого байдужими і митці Коломийського обласного драматичного театру ім. І.Озаркевича. У Зєльону Гуру вони привезли спектакль за мотивами Шевченкової «Наймички». І сам зворушливий твір Кобзаря, і досконала режисура, і професійна гра молодих українських акторів, і промовисте художнє оформлення сцени – усе це зробило незабутнє враження на зєльоногурян.

Наступного дня в Етнографічному музеї відбулося відкриття виставки робіт Михайла Вархіла «Моделі дерев’яних церков». Автор народився на Лемківщині, після 1947 року разом із родиною опинився на Заході Польщі, нині живе в м. Лігниці. Інтерес до церковної архітектури, мануальні здібності, головно ж – шанування рідних традицій і віри батьків вплинули на те, що зацікавлення переросло у пристрасне заняття. Колекцію пана Вархіла складають мініатюри греко-католицьких і православних церков з Лемківщини, Гуцульщини, Бойківщини, а також з теренів Словаччини. Митець виконує точні копії як існуючих нині церковних будівель, так і тих, що вже не знайти на землі. Відтворюючи останні на підставі архівних документів і старих фотографій,  він багатьом людям дає змогу побачити церкви, які колись стояли в їх рідних місцевостях.

Наукова конференція, що теж мала місце 18 травня, була присвячена, звісно, Шевченкові. З доповідями виступили професор Вищої школи менеджменту в Лігниці Василь Назарук і професор Університету ім. А.Міцкевича в Познані Галина Корбич. Науковий характер виступів доповідачі оживлювали власними спостереженнями над тим, як у наш час шанується пам’ять про Шевченка і його спадщину. Так, проф. Назарук поділився спогадами про встановлення пам’ятника Кобзареві у Варшаві. А Галина Корбич розповіла про роботу VІІІ Конгресу україністів у Києві в жовтні 2013 р., присвяченого 200-річчю поета. До домівки ОУП, де проходила конференція, вона принесла нові видання і познайомила з ними присутніх. Можна було побачити ряд книг і послухати, зокрема, розповідь про перші томи Шевченківської енциклопедії, перший том Гарвардського видання «Тарас Шевченко в критиці», фундаментальні праці про Кобзаря пера Івана Дзюби, Юрія Барабаша, Євгена Нахліка та інших дослідників.

Закінчилися ХІ Дні української культури в Зєльоній Гурі, а невдовзі активісти з Любуського відділення ОУП на чолі з пані Яворницькою оголосили нову культурну програму. Так, у червні пройшло п’ять концертів із циклу «Діалог без кордонів», на яких звучала оперна музика у виконанні гостей із Київської консерваторії ім. П.Чайковського – Оксани Казанцевої-Кабки (спів) і Ігоря Савчука (фортеп’яно). Окрім Зєльоної Гури, концерти організовані були в інших містах воєвідства: Жаганю, Жарах, Новій Солі, Мєндзижечу. Після літніх канікул, у жовтні планується провести конкурси: на кращий малюнок, на кращу вишиванку, а також декламаторський конкурс творів Тараса Шевченка. Тож зближення культур триває.

Галина Корбич


Галина Корбич і Василь Назарук.

На сцені тріо бандуристок з м. Суми «Яремія», актор Любуського театру в Зєльоній Гурі Александер Подоляк та голова Любуського відділення ОУП Стефанія Яворницька, з правого боку (сидить) – співведучий Володимир Процюк.

Присутні в залі вітають зєльоногурських поетів (справа)
з виходом збірки «Доторк надії»
.

Стефанія Яворницька і поетеса Александра Солтисяк.


 
Besucherzahler plentyoffish
счетчик посещений

Головна Новини Про МАУ Конгреси МАУ Національні асоціації україністів

Україністика у світі Конференції Родом з України Контакти