|
 ВИНОГРАДСЬКИЙ
Сергій
(1.09 1856, Київ – 25.02
1953, Париж (Франція)
Мікробіолог (Франція).
Навчався в Київському та
Петербурзькому університетах, Петербурзькій консерваторії.
1885 року стажувався в
Ботанічній лабораторії Страсбурзького університету, яку очолював
мікробіолог та бактеріолог Антуан де Барі (наукові інтереси цього
вченого були зосереджені на вивченні автотрофних – утворюючих
необхідні для свого життя органічні речовини з неорганічних у
процесі фотосинтезу або хемосинтезу – бактерій). У Страсбурзі вчений
зробив відкриття "мінерального дихання" мікроорганізмів – тип
окислення неорганічних речовин (нове джерело енергії, необхідне для
виживання, росту та розмноження кліток мікроорганізмів) і в такий
спосіб розпочав новий розділ у науці біології.
Після смерті А. де Барі
1888 року С.Виноградський виїхав до Цюріха, де удосконалював свої
знання в галузі хімії спочатку в сільськогосподарській лабораторії
Е.Шульця, а потім хімічній лабораторії Політехнічної школи під
керівництвом Е.Ханта. У Цюріхській лабораторії санітарії та гігієни
вчений розпочав дослідження процесу нітрифікації та його ролі в
грунтоутворенні. С.Виноградському вдалося відкрити новий тип
метаболізму (перетворення речовин та енергії, які є основою
життєдіяльності організмів), який він назвав "хемосинтезом" (цей
термін став у науці загальновизнаним).
Відкриття С.Виноградським
хемосинтезу (властивий певним видам бактерій процес утворення
органічних речовин з вуглекислого газу та інших неорганічних речовин
без участі світла) стало однією з найбільших подій в біології ХХ
століття.
Завдяки відкриттю С.Виноградського
стало відомо, що органічна речовина утворюється не лише під дією
фотосинтезу (процес утворення зеленими рослинами органічних речовин
з вуглекислого газу й води за допомогою світлової енергії, що
поглинається хлорофілом), але і в процесі хемосинтезу. За свою
блискучу роботу вчений був удостоєний премії А.Левенгука –
голландського засновника мікробіології (нагорода присуджується один
раз на десятиріччя). Після завершення досліджень з нітрифікації
лауреату було запропоновано прочитати курс лекцій з бактеріології в
Цюріхському політехнічному інституті.
1890 року
С.Виноградського відвідав у Цюріху І.Мечников і від імені Л.Пастера
запропонував посаду завідувача відділом в інституті Пастера в
Парижі. Вчений відмовився від пропозиції, оскільки вирішив
продовжити свої дослідження в Інституті експериментальної медицини,
що відкривався в Петербурзі. У Росії С.Виноградський зосередився,
зокрема, на вивченні методів приготування протичумних вакцин. Одне з
своїх відкриттів він назвав на честь Л.Пастера Clostridium
Pasterianum, учнем і послідовником якого вважав себе.
У зв'язку з хворобою
нирок вчений вимушений був повернутися в Україну ів один з родових
маєтків, де пройшло його дитинство.
Події російської
революції, а потім громадянської війни змусили вченого та його
родину залишити батьківщину. В Югославії С.Виноградський одержав
запрошення очолити агробактеріологічний відділ Інституту Пастера, де
він пропрацював до кінця своїх днів. Директор Інституту Е.Ру
спеціально для С.Виноградського підготував маєток у департаменті
Сена і Марна, що став філією Інституту. У Франції вчений-мікробіолог
розпочав активні дослідження й розробку нових методів вивчення
фізіологічних особливостей представників ґрунтової мікробіології.
С.Виноградський був
членом Французької Академії наук та Французького
сільськогосподарського товариства, почесним членом Російської
академії наук.
|
