|
БАЙКОВ Микола
(29.11 1872, Київ – 6.03
1958, Брісбен, Австралія)
Письменник (Австралія)
Народився в родині
генерала, мати якого була племінницею Шаміля.
Навчався у Київському
університеті (медичний факультет), потім в Петербурзькому
університеті (природничо-історичний факультет). Після смерті батька
продовжив навчання в Тифліському (нині Тбіліському) військовому
училищі. Військову службу почав на Кавказі в елітному полку, яким
командував Великий князь Микола Михайлович. Вже у ці роки молодий
офіцер виявив схильність до науково-дослідницької праці. З дозволу
командування М.Байков склав ентомологічну колекцію Великого князя та
сформував колекції для музеїв у Боржомі та Академії наук.
Думку про вивчення
природи Далекого Сходу підказав молодому офіцерові академік
Д.Мендєлєєв, який розповів йому про будівництво Китайсько-Східної
залізниці (КВЖД). Незабаром поручик М.Байков був переведений на
службу в Заамурський округ Окремого корпусу прикордонної служби.
Літературним дебютом
М.Байкова стала книга нарисів " В горах та лісах Маньчжурії" (1914)
– наслідок служби автора в прикордонниках та участі в експедиціях з
вивчення далекосхідного краю, що надихав його на творчість.
Маньчжурію М.Байков називав "другою батьківщиною".
Надзвичайну роль у житті
майбутнього письменника зіграв також відомий мандрівник
М.Пржевальський (товариш батька), який сказав одного разу юному
кадету: "Ти цікавишся, чи вбивав я тигрів. На жаль, ні. Різних
звірів я полював, але тигрів взяти жодного не довелось. Це ти зробиш
за мене, коли мандруватимеш по тайзі Маньчжурії чи Уссурійського
краю". М.Пржевальський подарував своєму другові книгу "Мандри в
Південно-Уссурійському краї".
14 років провів М.Байков
у Маньчжурії. Він займався літературною, дослідницькою та науковою
роботами. Академія наук присвоїла офіцеру почесне звання
"Співробітник-кореспондент".
1914 року ротмістр М.Байков
став учасником І-ї Світової війни, яку закінчив у званні полковника.
У роки громадянської війни в Росії воював на боці білогвардійців.
Потрапивши в еміграцію, жив у Єгипті, потім мандрував по Африці та
Індії.
1922 року повернувся у
Владивосток, а звідти в Маньчжурію. Працював на КВЖД. Один із
засновників Товариства вивчення Маньчжурії. У 1925-8 роках
листувався з іншим видатним мандрівником К.Арсєньєвим.
Творчу спадщину М.Байкова
склали книги: "В нетрях Маньчжурії" (1934), "Великий Ван" (1936),
"Білим світом" (1937) – всі видані в Харбіні. Ці книги принесли
автору світову славу (видавалися в Китаї, Англії, Франції, Японії).
1942 року М.Байков став
одним з шести письменників, які репрезентували літературу Манчжоу-Го
на скликаному в листопаді 1942 року з'їзді літераторів "великої
Східної Азії".
З приходом 1945 року в
Маньчжурію Радянської армії життя М.Байкова стало нестерпним –
73-літнього природознавця ледве не знищили в СМЕРШі. Його книги були
вилучені зі всіх бібліотек і спалені. З надзвичайними труднощами
родині Байкових 1956 року вдалося переїхати до Австралії, де
закінчилося життя видатного мандрівника й дослідника.
|
